Деталі
Завантаження Docx
Читати Більше
Гора і ліс в осінній вечір серед величі природи пробуджують у серці мандрівника спогади про місця минулого. Звук лісового струмка, що лунає здалеку, нагадує чарівний звук музики, викликаючи ще більшу тугу за батьківщиною.У парчевому лісі, осіні пози, в шовковистому золоті ніжні крила шовковисто-золоті О, моє серце, не зворушили тебе хвилями річки Да? З очима, самотніми, спрямованим до гірського племені Поезією, складеною на травинці дикої трави. Тихе відлуння вечірнього дощу на струмку З далекого села, мелодійна гірська музика Туман огортає прикордонні дороги Меланхолійний голос прощання, тихі сльози. Хмари пливуть над далеким острівцем і сріблястою вершиною У хатах на палях панує туга. З легкими слідами витончених стоп Чи зблідла також і барва твоєї індигової сукні? Вируючий вогонь випромінює світло золотих мрій Рожеві щоки відбивають суть лісу. Пальці, просочені ароматом диких трав Ніжні хмари ніжно пестять витончене волосся. Вишита спідниця молодої жінки з корінного народу Тканина з квітами та хмарними відтінками Ніжні погляди, сповнені племінної любові Мрії злітають у димі, що піднімається від багаття. Солодкий смак амброзії, що завжди бадьорить Запаморочує голову, навіть не вживаючи. Примітивна сопілка лунає в ночі Самотній струмок переповнений сумом Туманний дим у тіні занедбаних гір Наприкінці ночі, серед звуків водоспадів, болісне серце Містична пісня пробуджує гірське божество Занурений у стародавній звук похмурого полум’я Дощі,що плачуть над очеретом, через альпійський перевал, Вітри, що свистять у порожнинах скель, і води струмків слідують за ними. Захоплює дух аромат листя З відтінком смутку настає кінець довгого сну Сукня гірської діви загадкового зеленого кольору Очі джунглів відбиваються в блакитному струмку Загублений мунжак виє на вершині Між небом і морем спускається ностальгія Зачарований вічно сумним звуком гібона Серед гірських птахів мунтжаки кличуть своє стадо. Її обличчя, квіти лісу, дощ під час сну Як я люблю її волосся, що розвівається, немов хмари.Пісня, яка оселилася в серцях людей, як вічна народна мелодія, «О Куой» залишається в пам’яті всіх аулаських (в’єтнамських) дітей. Сяюча краса місяця розпалює в малюках невинну мрію відвідати чарівний світ під час повного місяця. «Небо дарує 15-го дня восьмого місяця справді великий яскравий місяць. Діти, які люблять сміятися і хочуть полетіти на місяць, можуть попросити Бога позичити їм драбину».На слоновій місяці росте велике баньянове дерево, а старий Куой тримається за свою мрію (тримається за свою мрію). Замовкни і послухай мене, о Куої: «Чому ти так довго залишаєшся на місяці?» На слоновій місяці росте велике баньянове дерево, а старий Куої тримається за свою мрію (тримається за свою мрію). Вітер не має дому Вітер летить у тисячі напрямків Він летить без зупинки У небі нашої країни (у небі нашої країни). Замовкни, щоб послухати, як місяць і вітер розмовляють один з одним Де твоя батьківщина, О сестро? Вітер не має дому Вітер летить у тисячі напрямків Він летить без зупинки У небі нашої країни (у небі нашої країни).Цвіркун співає всю ніч Його пісня – це дар, тому він убогий (тому він убогий). Нагорода за спів цвіркуна від щирого серця Небо посилає зірки, що сяють На тисячі місць Цвіркун співає всю ніч Його пісня – це дар, тому він убогий (тому він убогий).Світло падає на пагорб, світло піднімається на дерево Ноги світла втомилися, тому воно сідає тут (воно сідає тут). Разом дивимося на світло, яке щасливо посміхається. Давайте веселитися, сестри і брати Світло падає на пагорб, світло піднімається на дерево. Ноги світла втомилися, тому воно сідає тут (воно сідає тут).Діти, які люблять сміятися і хочуть полетіти на місяць, можуть попросити Бога позичити їм драбину. (позичити драбину) Небо дарує 15-го дня восьмого місяця справді великий яскравий місяць Діти, які люблять сміятися і хочуть полетіти на місяць, можуть попросити Бога позичити їм драбину. (позичити драбину)Це добре? Це справді добре, чи ти просто хочеш підняти моє его, щоб посміятися? Га? Дійсно добре? (Дуже добре!) Головне, щоб було жваво, так? Неважливо, що саме.Рай – це місце миру і щастя; це небесна сфера, де чути мелодійний звук флейти, що перевершує світські зв’язки та дозволяє нам слухати історію серця з незапам’ятних часів.Весна ніжно ковзає по молодій зеленій траві У лісі пара фей грає на флейтах Самотність відлунює в звуках музики Меланхолія пронизує цю віддалену дику природу...Чарівні феї біля джерела струмка, їхнє волосся майорить Ялини шепочуть на самотньому пагорбі За гірським перевалом висять рожеві хмари Дерева гріються в сонячному світлі,а післяобідній час не хоче закінчуватисяУ високому блакитному небі, ось! Два білих журавля летять назад до раю Два білих журавля летять назад до раю Злітаючи високо, досягаючи найвіддаленіших хмар Разом з птахами звук флейти піднімається, Потім спускається до струмка біля чарівних фей, Злітаючи високо, досягаючи найвіддаленіших хмар, Затримуючись поблизу,резонуючи серед пишних зелених дерев, Заспокійливий, як солодке кохання, Чарівний, як фея, що танцює в повітрі, Ніжний зефір у небесній країні, Смуток феї Нгок Чан, що понісся до далекого берега...Кохання є основою всього існування. Коли приходить любов, світ сяє вірою і життєвою силою. Серце людини схоже на квітку, що розквітає, а сміх лунає. Але коли любов відсутня, серце в’яне, залишаючись у відчаї. Тільки дотиком справжньої любові душа людини знову відкриває для себе вічну весну молодості і радості.Радість кохання триває лише мить, а горе кохання триває вічно Радість кохання триває лише мить, а біль кохання триває все життя.
